Заходить сонце за лаштунки,
Де топчуть прах старих зірок,
Де ночі чорні обладунки
Погризли миші до дірок
І за очима у Владаря
Світ не цурається казок:
Вилазять джини з понадхмарря,
Все дослухаючись чуток.
Червоні очі люциферів
Висять на стовбурах сухих:
Лякають водіїв-старперів,
І тим не менше молодих.
А час пливе, стада автівок,
З легкої руки напівтемряви,
Стали парою гирьок,
В лапах старого годинника
зовсім дірявими
веслами.
12.11.2024
Арсеній Войткевич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
