Вже сонце сходить, віє сила.
Та ти встаєш, бо є мита,
Ти вчора вбитий, була злива…
Тепер і слабкість лиш слова.
Розквітнеш, як троянди у камінні
Наперекір усім, і грозам і вітрам.
Ти не слабкий, почуй свій голос в шепотінні
І ти не вір, засохлим вже давно сльозам.
Вже захід бачить сонце вдалині,
Цей день ти простояв, і наступний станеш.
Хоч ночі холодніші, та короткі дні.
І я вже поруч, що ти скажеш?
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
