Ці гілки дерева стирчать немов хрести,
Немов сходинки на драбині в небо.
Мені вирішувати йти, або не йти.
Лиш серце знає треба, чи не треба.
А їх листочки як маленькі крила!
Їх досягнути хочеться, злетіти височинь!
В життєві морі – корабля вітрила
Чи леза скальпелів, які зрізають гниль.
У мене за вікном лише дерева.
З них, вам сказати хочу, непогані вчителі.
Гортаю календар із цифрами, та треба
Зіп’ятись в Небо, не покинувши Землі.
2.07.2024
Оксана Шакун
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
