За комунами, за гетьмáнами, за самим Аскольдом,
По Дніпру з варяг у греки люди везуть дóбро.
Ще Куян не знав навал і заздрість Новгорóдську,
Але народ вже зазнав болю, а земля подосі.
Роздроблене, загублене, розпалене й заглушене,
Заходжене, потоптане.. а люд не знає досі,
Що вчитись на помилках треба.
Хоч на своїх, хоч на ворожих.
Байдуже, бо ми вже втомилися здаватись
І в бою, і в неволю.
Ми ще хочемо зазнати й доброї долі.
Юлія Микита
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
