Пробач за те, що вже було,
за те, що не пробачений…
У клітці мов з подвійним склом,
стою безкрилий, страчений.
Стікає біль з мого чола,
у вухах – септакорди…
Чому почути не змогла
беззахисність нескорену?
Все робиш ти собі на зло –
смієшся, знову плачеш…
Пробач за те, що відплило,
немов примарна качка.
Юрій Гундарєв
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
