Молився,хрестився з проханням про поміч,
Вважав що так треба,так роблять усі.
Звертавсь до Христа і до бога чужого,
Та радий що потім збагнув помилки.
Прокинувся я , і відкрилися очі,
Що я слов’янин в мене віра друга.
І час повертатись до предків,до Роду.
Від Яхве хай вільною стане душа.
Збагнув я тоді що мій храм є природа,
Я з лісом,з землею,я Рода онук.
А біблії,церкви,хрести і ікони,
Це ніби кайдани,що знищують дух.
Розправив я плечі і в небо поглянув,
Відрікся від рабства, страждань і гріхів.
Не хочу молитись,а хочу я славить,
Релігію мертвих забути повік.
Прийду я до лісу,розпалю багаття,
Згадаю бабусь і своїх дідусів.
І предків у тиші тихенько згадаю,
Я радий що знову вернувся у Рід.
Слов’яни вже годі стоять на колінах,
Знімайте хрести, та очистіть думки.
Бо віра слов’ян нести світло у маси,
Прийшов час сказати,що ми не раби.
