Звертаюсь до тебе, Боже

Звертаюсь до тебе, Боже, на заході дня, коли тіні лягають, мов крила старого орла.
Руки простягаю до тебе в імлі, очі шукають тебе на землі. Ти в кожній краплині, в кожному листі, твоє дихання — вітер в злотистім намисті.
Чи є сенс у твоїх загадках, Боже мій, скажи, чи ми просто йдемо, не знаючи шлях, без межі?
Ти мовчазний свідок наших радощів і втрат, ти вічний вогонь, що палить у серці свій шлях.
Твоє прощення — як ріка, що тече крізь наші гріхи, ти — промінь надії у мороку, серед пустих доріг.
Ти мовчиш, як мовчить далека зірка вночі, твоя мудрість захована в кожній з крапель роси. Ти в піснях вітрів, у шепоті листя, ти – вічність, що бачить наше життя крізь миті.
Тобі відомі всі таємниці, всі наші страхи,
То скажи , Боже, чи є сенс у наших мріях,
Чи ми лише тіні, що мандрують крізь дні?
Чи є мені місце у твоєму плані?
Я звертаюсь до тебе, Боже, коли світло згасає, коли віра стає лише мовчазним бажанням.
В твоїх руках наша доля, наш шлях невідомий.
Ти вічний вогонь, що в серцях не згасає,
Наш шлях, наша доля, наше визнання…
Софійка Ткачук