То сніг, то дощ, зимовий перехід,
земля, немов від горя – почорніла…
Сирени звук, іще один приліт,
ракета вцілила, когось убила…
У первозданній темряві міста,
і села, у фантомному тумані.
І синьо-жовтий прапор на хрестах,
у мерзлу землю сховане кохання.
Нас затягнуло у шалений вир,
історія, вона бреде по колу…
У світ він йшов із думкою про мир,
а тут – війна побудувала школу.
Осінній день… Печальний образок,
округа плаче поминальним дзвоном.
Обірваний на цій Землі урок
уламком від ракети, чи патроном.
Чи має ворог той від вбивства зиск?
Невже не знає, нищити – не гоже!
Новий на кладовищі обеліск,
і скроплене сльозами слово Боже…
Лежить в сирій землі чиєсь дитя,
о, Господи, чи довго бути битві?
Хтось за майбутнє віддає життя,
згадаймо всіх героїв у молитві!
25.11.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
