Прошу, прокидайся зі мною щоранку.
В гарячі обійми мене загорни!
І чашечку чаю зі мною на кухні,
Чи просто спитай, що наснилось мені.
Не треба кричати: “Не так щось зробила”.
Благаю, не треба розірваних мрій!
Я просто хотіла б побути щаслива,
Побути у тиші весняних цих днів.
Прошу, пригадай, як колись ми сміялись.
Як світло горіло у наших очах.
За руки так міцно колись ми тримались,
Прошу, поверни ти назад нам той час.
Будь ласка, благаю, не дай нам згоріти.
Не хочу я попелу в наше життя!
Хай серце твоє буде знов мене гріти,
Або не тягни й викинь все в забуття.
Не будь мовчазним, не дивися байдуже.
Верни мені віру у щиру любов.
Хай буде в нас знову кохання і дружба,
Або відпусти, не густи мою кров.
Ти був моїм світлом, ти є моїм домом!
Та наші стосунки — це гра на нас двох.
Благаю, верни у життя поцілунки,
Не треба шукати у грі цій підвох.
Не дай нашому щастю у тиші втонути,
Де в серці лиш ехом кричить люта біль.
Дай шанс хоч на мить твою душу відчути,
Щоб знову сп’янив твого запаху хміль.
Ірина Ковальчук
