Здавалось, що хмари пливуть на візочку

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
в їх вирі знаходжу я море блаженства
як пливуть поодинці чи разом вайлувато

я в кожній хмаринці відчуваю загадку
бачу форму, красу, насиченість, злет
шукаю пояснення чи знаходжу розгадку
складаю про них свій черговий куплет

бувало, маленькою сиджу на горбочку
під ним - наша хата, а в долині - село
здавалось, що хмари пливуть на візочку
от тоді я й потрапила до них у полон

й кожного разу, як поглядаю на небо,
там - хмарки кольорові великі й малі
і так мені - мило, і так мені - любо
неначе, від них є десь рай на землі

пливуть сині хмари й доганяють їх білі
тут враз всі змішались, десь взялись голубі
насторожують темні, а приваблюють сизі
що швидко з'явились в небесній млі

зачаровано дивлюся в небесну голубінь
пропливають хмариночки, а з ними й мої думки
якби ж мені знати, де - світло, а де - тінь
небеса таємниці приховали за лаштунки

з роками ще більше - закохана в природу
небо й земля - це основа з основ
щиро дякую Богу, що маю нагоду
під чарівним небозводом крокувати тут знов

любов до небес відчуваю з дитинства
так хмари любили наші мама і тато
тепер і я долучилась до їх чаклунства
своїм дітям зуміла ці почуття передати

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко