Я повернуся в край мого дитинства.
Знайду могили тата, мами, брата.
Лиш їм скажу про скоєні злочинства.
Про біль і сльози, розпач, страх і втрати…
І я впаду на землю ту святую!
Щосили обійму надгробок мами..
Від жаху пережитого врятую
Ту пам’ять, що огорнута димами!
І закричу, і виплачу страждання,
Що душу переповнили надмірно!
Ніколи не забуду злодіяння,
Які і уявити неймовірно!
Але життя продовжується далі..
І ранок мирний все ж таки настане!
Про горе нагадають лиш медалі.
І постать, що в жахливих снах повстане…
І я клянуся зараз, що заради
Життя, де світ казковий і барвистий,
Здолаю перешкоди і загради,
Бо шлях свободи хресний і тернистий!
Я вірю в те, що скінчаться події!
І буде суд за страти і безчинства!
А сили щоб набратись і надії,
Вернусь додому, в край мого дитинства!
Олена
