Бордова сова
Заховаяться втомлене сонце за чорні гори
І зорі на світ розспавляє свої яскраві покої
А ти сидиш– малюєш вечірнє небо
А ти сидиш– читпєш і на душі тобі тепло
Шаленою примхою вкрита–душею нам не розкрита
Ілюструєш свою картину, відчуєш свою силу
А сила твоя проста–це дар шаленого митця
Під звуки касети коліно схиляли поети
Не писали, не читали– образ твій малювали
А ти цього не бажала і поле хризантем вкотре малювала
Піднімається захоплене сонце за чорною горою
Й промені теплого світла тільки з тобою
"Вітер затихає, вітер затихає"
Кричали діти
А ти так і стояла, а ти так і малювала
І всі пишались тобою, і таємницю знати хотіли
Хто ж ти така, загадкова бордова сова?
Чи то якась біда, чи це якась брехня?
Тільки ти правду знаєш, тільки картинам все розкажеш
І довгі ночі були безсонні, всі картини– вони готові!
Темна ніч тебе проводжаює.
Й теплий сон в спокій тебе забирає
Вона готова, вона намальована
А ти схвильована, зовсім вже втомлена
Давид
