Земля – в снігах, немов у шовках

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Білим, мов фея, фарбувала водойми й діброви.
Хурделицею замітала гори та ліси.
Залишала в снігах сліди - кінські підкови.

Забігала в села, хутори й міста.
Білосніжним простирадлом мило розстилалась.
Мить появи красуні - красива, врочиста.
Іскорками під сонцем земля загорялась.

Пухнастий, модний одяг одягнули дерева.
Дахи будинків прикрасили пишні шати.
Правила світом справжня королева.
Вже - лютий. Потрібно поспішати.

Сердечка на сніжку кохання малює.
В горобини та калини - білесенькі корони.
Пташина з верховіть щось приємне віщує.
Гілки під сніговою вагою похилили крони.

Мороз чеканить візерунки на шибках.
Іскриться на деревах той срібний іній.
Земля - в снігах, немов у шовках...
Вже на них - безліч лижних та санних ліній.

Ніжно вранішнє сонце прикрашає зиму
І служить їй вірно цілий день.
Місяць долає нічну жагу невтолиму.
Пливе між зорями. Ранок каже: "Дзень-дзелень!"

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Їй - вдячні люди й все живе, що є навкруги.
Казково виглядають ріки, гори і ліси.
Зимова фея в природі - час спокою, рівноваги.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко