Великими очима бачить страх.
Він кожний раз при спомині лякає.
І тільки небо може чути нас…
Про усі сльози Господь знає!
Ми просимо полегшити свій біль,
Який тривожить, душу рве у муках…
Так точно ударяють в ціль:
Вискал образи та слова розлуки…
Важливо встояти та йти,
Коли ножа отримуємо в спину.
А десь далеко, в далині…
Лелеки, ген за обрій линуть…
Їх не торкається сльоза…
Не відчувають: розпач, біди…
Бо там високо – небеса…
Летять птахи, як вітер вільні…
Ти можеш відірватись від землі,
Залиш свій розпач, страх, образи.
І вмить полегшення,- вдихни…
Краса землі…прекрасні фрази…
Знайдеш любов всього життя!
І від коханого знов ласка.
Пригорнеш до грудей дитя…
Прекрасні миті…земне щастя…
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
