Деревцята як малята поставали нині,
У рядочок як струмочок, у нас, на долині,
Сонечко світить, заграє до них,
Вітер колише, лоскоче як малих…
А по небу пливуть хмаринки пухнасті,
Як ті вусаті котики – смугасті,
І падали на земельку маленькі сніжинки,
Побіліли у лісі зелені ялинки…
Морозець щіпає за носа, за вуха,
Пора одягати нам з вами кожуха,
На голову – тепленького капелюха…
Йде до нас сніжно-вітряна завірюха!
Край села, на горбочку, стояла струнка берізка,
Похилилася до долу, розпустила свої кіски,
Раділа берізка, що зима білою ковдрою вкрила,
Своїм теплом і чарівною ласкою зігріла…
Стоять міцні дубочки і стрункі тополі,
Тихенько розмовляють з вітерцем у полі,
Несамовито так, свої голівоньки хитають,
Пухнастій хмаринкі щось розповідають…
На леваді, біля річки,
Стоять верби як сестрички,
Схилили свої гілочки над водою,
І шепочуться про щось між собою…
Червона калинонька в білу шубку вбралася,
Біля тину, мов дитина, всім-всім посміхалася,
Червоні ягодки як намистинки, до долу схиляє,
На сонечку своїми багряними фарбами палає…
Це все моя Україна, мій рідний край,
Долини, луги, ліси і зелений гай,
Річечки, озерця, золоті поля…
Наша квітуча й родюча, рідненька Земля!
02.02.2023. С.М. Онисенко
Світлана Миколаївна Онисенко
