Злидні

Мама сказала: *злидні — одне лиш слово*,
Сірі будні, мов хмара ранова.
Уравніловка — всі як один,
Одяг однаковий, душі — мов тінь.

Не виїзні, мов за ґратами ми,
Мрії зів’ялі, немов дерева зими.
Купити нічого — все за межами сну,
Життя — це чекання, без кольору дну.

Плакала країна, злягла в журбі,
Коли пішов "великий" в свої гроби.
Мама, ще дитя — їй було десять літ,
Пам’ятає: сльози й пустий соцсвіт.

Брєжнєв помер — і в серцях тривога,
Та чи була то туга, чи полегшення Бога?
Чи просто ще день із сірого ряду,
Де радість — мов тінь, що тане без сліду?
Анатолій