Якось вечері після важкого тижня робочого.
Вона відклала усі справи, якісь ритуали свої перед сном.
Просто лягла на ліжко, увімкнула музику в навушниках, але не таку як завжди.
Музику природи, шум дощу, вітру.
Стрілка годинника перейшла за годину ночі.
Та спати вона не хотіла, очі не замикалися самі.
Лежала, думала про все, що тільки можна.
Не могла ніяк збагнути, невже для того, щоб в середині стати іншою насправді.
Потрібно було лише відпустити ситуацію, образи давні, певних людей з її життя.
Те, до чого вона йшла роками, здавалося її не можливим.
Стало дуже навіть реальним.
Навчилася тримати себе у руках, не залежити від думки когось.
Але, головна її ціль була стати простішою і щасливою самою з собою.
А чи вдалося саме головне?
Цього вона не скаже нікому, продовжить жити своє цікаве, захоплеве, наповнене життя.❤️
Юлія
Зміни на словах
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська