Коли дивився він на неї,
То бачив біль в її очах.
Вона і оком не моргнувши,
Схопила його серце вкрай.
Тим тілом птаха огорнула,
Та той ворон дихать перестав.
Вона дивилась на нього,
Ні крику не було,ні страху
Але змія відразу відпустила,
було вже пізно…
Той чорний ворон,який кохав її безмірно,
Та вже не зміг підняти крила.
Вона була для нього світом,
Таким,як ранішня роса
Вона була його повітрям
Таким чистим,як ранковий вітер.
Змія схилилася над ним,
Дивилась в очі його темні
З надією на те,як він махне своїми крилами,вдихне повітря.
Та серце його не витримало біль.
AlianaSontseva
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
