Мамо, як Ти пішла від нас, минуло вісімнадцять років
На серці і в Душі без Тебе Мамо, пустота
Ріднесенька, Тебе я буду пам’ятати доки
На Землі, скільки триватиме ж, моє Життя
Переповнена Душа по вінця, печальної розлуки
Коло хати чорнобривці, давно вже не цвітуть
Виросли, стали дорослими, рідні Твої внуки
Окремо і щасливо, своїми сім’ями живуть
Творець, благаю я, дай внутрішньої сили
Згадати мою Маму, а в очах бринить сльоза
Колись в дитинстві, ми так щасливо жили
Війна, Життя триває, росте на березі верби лоза
Тебе я Мамо РІДна, буду пам’ятати доки
В очах моїх, наскільки буде видно Білий Світ
До тих часів, коли Творець надасть останні кроки
Знаєш, в цю мить буяє в Україні, чорнобривців цвіт
Знаєш Мамо, Україною, як рік, йде визвольна війна
Горіла в полум’ї війни, на ланах Українська пшениця
Рік жахливої війни, хай прийде Переможна Весна!
Що кажеш Мамо Ти мені?
"Звичайно, Переможуть Українці!"
М. Т./02.02.23р.
Михайло Тарасенко
