Знецінення

Знецінення ввійшло у моду
Душа як старий латаний піджак,
Він захистить тебе в аби-яку негоду
Та далі йдеш як кинутий жебрак.
Піджак пом’яли, та витерли об нього ноги.
Я підніму і обітру, не в перше вже
Та поверну до іншої дороги
Можливо його інший збереже.
Піджак старий, багато латок в нього
Та це і є мій шлях, моє життя.
Незрозуміть тобі буття чужого
Бо ти на вітер слів кидаєш, як сміття.
Ти комплекси ховаєш за пихою,
Знецінюєш ти все, моє життя.
Тепер я стану для тебе німою
І більше не піддамся почуттям.
Коли тебе зриває злості жага
Мене ти ні про що готовий розп’ять.
І бісить все в мені, і радість і наснага,
В тобі ж бурлить : принизить і порвать.
Життя дало мені до правди жагу
І гідність, хоч і долю не просту.
І дику волю та відвагу.
Тобі я не вклонюся й не прощу.
Тебе завжди любов’ю огортала
І безліч, безліч раз прощала,
Я чуйності і розуміння так бажала.
В замін лише я відчай відчувала.
Ти як той хижий дикий звір,
Який овечу шкіру одяга
Тебе наскрізь, я бачила повір
Рожеві окуляри вже зняла.
В тобі нема ні ласки, ні турботи
Це все тобі немов чуже
Все не цікаво, крім роботи
Мабуть, із мене досить вже…
Зневага, гнів, пиха до мене
Чим услужила так тобі?
Перелюбила, мабуть тебе…
І розчинилась у тобі…
Не треба більше цих ілюзій
Не треба тони лестощів й брехні.
І безлічі моїх безглуздих дискусій
Які для тебе не цікаві і нудні.
Ти сам живеш в своєму світі
І я там, мабуть зайвий елемент
Ти головний герой у свому всесвіті
А я для тебе пожмаканий фрагмент.
Принижувати гідність не дозволю
Шукай собі гідних тебе дам.
Я черговий урок засвою
І серцю більше приводу не дам.

Анна Грідіна (Бойко)