Зника

зникаєш ти з моєго світу
зникає з дум та сама тьма
мрак та відчій охопивши
ненависть та біль без дна

згаснеш ти немов той місяць
без мов, без дум, без душі
та зірки гаснуть поодинці
наших доль, або світів

спогади мов тіні оживають
минуле кличе, страх минає
чи місяць знову засіяє
чи знов зустрінуться світи?

мрак та відчій оживають
кінця не бачу в темноті
а ти сіяєш наодинці
в далекій, холодній пустоті.

я кличу тебе крізь мовчання,
хоча й знаю, що ти пішла
та я шукаю твій образ в тьмі
в ненависті та в тіні

Туманна Глибинь