знов душа моя одна,
Кохання їй не знати.
Не знала радість та душа,
Не мала з ким літати.
Серце, мов камінь, мовчазне,
Розбите на уламки.
Що ж далі, доле, принесеш,
Які напишеш рамки?
Колись я бачив чудові світи,
Як казка, що жива.
А нині важко, день сумний,
Все важче буть собою.
О, як би знову повернуть
У дитинство чудове!
Де кожен день — це новий шлях,
Пригода пречудова.
Та й старість, певно, теж мій крок,
До неї прагну нині,
Щоб дітям прокладати шлях
До мрій у кожній днині.
Бо старість — друге нам життя,
Дитинство мудре й щире.
Пишаймося цим почуттям,
Любім його без міри.
Akuma
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
