абонент недоступний – дзвонив ти сьогодні вночі
вчора ввечері слухавку взяв незнайомий нам голос
"всі слова, що змінився, ти краще візьми промовчи
ніж знецінити мить оживання, зщасливлення хронос"
зрозуміли вони, як різняться кохання їх мови
коли схоче злетіти – він крила старанно зламає
її з розуму зводить сей запах сліпої любові –
бачить як почуття ефемерно від нього минають
як ти довго боролась, щодня безсумнівно палала
стільки раз закриваючи очі від мутного диму
віддалився і здався: ніколи не вірив в старання
вся згоріла – він вмить втратив рідну людину
новий аркуш, перо, новий почерк на чистій сторінці
в неї вільна душа, але серце давно вже здубіле
щосекунди для неї життя сяють теплі промінці
повератють за роки страждання все світле змертвіле
візьме слухавку голос критично чужий його вухам
теплоти не помітив: "можливо, то перша хвилина"
він не чує в нім ніжності, м’якості близького духу
все не так, як було в нього щиро, глибинно
Уляна Шемонаєва
