Зозулечка.

Ой кувала зозулечка,
в лісі темному.
Зазивала дівчиноньку
в лісі погулять.
Ходи мила, ходи люба,
щастя тобі на кую.
Галасливо їй співала зозулечка,
пісеньку свою.
І повірила ,дівчина, в
темний ліс пішла.
Забрела в чужу хатину ,
там лежало немовля.
А , зозулечка, все кувала і
співала люлі – люлі -лю.
Нагодуй дівчино немовля,
бо його матуся знов десь забрела.
І дівчина до зозулечки тихо промовля
: ,,Де, те щастя? Що обіцяла на кувать?”
І зозуля заспівала пісеньку свою
,, Щастя спить у ліжечку,
ти його люби.”
Цілуй ніжно його щічки
і до сердця пригорни.
Цілуй ніжно його ручки
і любов свою йому подаруй”
І взяла дівчина немовля собі,
притиснула до сердця і
любов всю віддала.
Дякую зозулечка за пісеньку свою.
Дякую, зозуле, що на кувала
щастя ти мені.
Зросте малеча у любові .
Обіцяю я тобі.
Так і не зрозуміла дівчина , що
зозулечка, то мати немовля.
І що скоро вона у вирій до
батька -дитини відліта…