Найкращий серед всіх,я знаю,
На собі погляди твої я відчуваю,
Приємну посмішку серед усіх впізнаю,
Лише тебе люблю,лише тебе кохаю.
Великі білі хризантеми,
Приніс мені в чарівний листопад,
Удвох по місту вечірньому йдемо,
А в небі тихий зорепад.
Лечу до тебе,як на волю з клітки птах,
Швидко тону в твоїх смарагдових очах,
В твоїм коханні я дотла згоряю,
Що буде з нами завтра,я не знаю.
А завтра доля роз’єднає по різних містах,
Швидко назавжди з’єднає поцілунком на вустах,
Ти так давно запав у мою душу,
Своїм коханням твій спокій порушу.
Тепер назавжди залишусь з тобою,
Бо лиш в тобі моя потреба,
Ми романтично будем зорі рахувати,
Завжди разом у вечірньому небі.
Ти той,кого завжди буду кохати,
І досить приємно це визнавати,
Мій рідний, мій єдиний, мій бажаний,
Ти можеш все – ти мій коханий.
10.10.2021
Віра Дукач.
