Зупинюся на мить. Закурю сигарету,
Дивна назва у них—"Я сумую. Пиши".
Легким порухом-змахом руки диригента
Рвуться ніжно-вразливі тонкі струни душі.
Хай летять сірі дні. Хай рве вітер знамена,
Хай несе мою душу крізь себе Десна
Я тобі довіряв. А ти вірила в мене,
Не чіпай те старе. І себе не картай.
Місця зламу, на диво, давно вже не видно,
Навіть вже не болить. Взагалі не болить!
Не чіпай старих тріщин, не рухай молитви,
Ще попереду—вічність. Куди нам спішить?
Мікель Зорянський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
