Зіграй

Зіграй мені мелодію дощу,
Весняним вітром обійми за плечі,
Мене забудеш – більше не прощу,
І викину із серця твої речі.
Ти просто напиши мені листа,
Нічого не кажи, лише світися,
Нехай тепер мовчать твої вуста,
Нічого не кажи – лиш посміхнися.
Зроби мені один лише дзвінок,
Який скидає в пекло мою волю,
Засвоїла один в житті урок –
Ніколи вже не скаржитись на долю.
Прошу, спинись й мене не забувай,
Хоч натяки роби, що пам’ятаєш,
Із пам’яті мене ти не стирай,
Бо цим мене до гіркоти лякаєш.
Арсенія