Зіграй з собою у гру

Я перестала давно розбиратись ,
Де є гра ,а де просто тупа реальність .
Зіграла сама із собою у гру,
Збожеволій скоріш, ніж я помру ,
Зруйнуй все скоріш, ніж я заберу ,
Зірви , розірви на собі шмаття,
І забудь нарешті те прокляття ,
Викинь скоріш в нервовім пориві ,
Забудь тих, хто колись були так важливі,
Їх дії ж стали такі дратівливі ,
Напевне вони і стали прокляттям ,
Стали причиною всім напастям,
Тому просто забудь все , що було колись твоїм щастям ,
Відкрий дорогу новим слабкостям ,
Наповни себе ,своїм ж почуттям ,
Бо як писав один чудовий поет ,
Ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Депресивний поет