Зірвати лише поцілунок,
З медових, рожевих губ…
Для тебе це є порятунок,
Захопливий, трепетний дух…
Лишень до руки доторкнутись –
І знов закрутилась Земля…
Боїшся поворухнутись,
Щоб мить не пропала п’янка.
За обрієм стеле тумани –
Осіння, ранкова пора…
Вона зворушила всі рани,
Бо поруч її вже нема…
Є мрія, що простір чарує,
Вона закриває від злив,
Кохання, як приз подарує,
До неї крізь вітер злетів…
Зірвати лише поцілунок,
Нав’язлива думка одна…
Осінній, туманний дарунок,
Знов в серці вирує Весна…
ND🧡
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
