Зірки

Знову сам себе виправдав,
Неможливо хворий. Просто подоба людини,
Зірки, які летять на землю, стримують,
Щоб вони не розбили нікому лоба
Однієї погожої днини.
Що за виправдання?
Дуже дивно кружляє небо,
Як білка в колесі. Все даремно,
Якісь дивні світобудовні системи
Ламають цей світ,
Ну що за смішні паралелі?
Я б сам перерізав вени цими зірками,
Бо їх матері ловлять руками,
Ті матері, що чекають дітей-титанів,
Що повернуться з війни—
Не виправдовуй свої сподівання.
Я засунув у свої кишені
Пачку сигарет, дві мішені
Щоб легше було бити з траншеї
Прям по мені. Падали феодали,
Кричали плебеї.
Мікель Зорянський