багато по світу мені мандрувалось…
виявилось, що тупцюю на місці.
нині ж часу вже ніц не зосталось –
мізер лише для журливої пісні.
слухаю спів пташиний на ранні.
п’ю собі каву посеред саду.
день тепер кожен як наче останній…
і не даси тут ніякої ради.
каву свою допиваю неспішно.
занурюю думку у чари та трелі… –
слухаю голос гармонії тиші
та відриваюсь…і світу не треба.
Онтойя
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
