Її погляд на нього
Незрівнянний із світом,
А він так з душею прагне
До тіла.
Він міркує жагу і цілісну славу,
Вона в обіймах його потопає.
І кожен цілунок і слово, що раннє,
До тиску в душі мене пробирає.
Вона не дивилась аж ні на кого,
Так щиро й усміхнено, так як на нього.
А в ньому палає іскра океану
Любові й турботи, і те як зітхає…
В чистому серці пожар почуттів,
А в душі нескінченне свято.
Яною звати її,
А коханого кличуть Богданом!
Васильєв Юрій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
