Нумо зупинимося, поговоримо
Ні про що і про все на світі.
І нашими словами створимо
Затишок, у якому хотілося б жити.
Нумо посидимо навпроти,
Огорнемо одне одного тишею.
Коли не складається щось у рядки –
Залишимо. Пізніше допишемо.
Випʼємо каву із спільної чаші до дна,
Усе, що приготувала нам земля.
Долі не шкода для нас десертного вина –
Вона поділиться чистою водою з озера.
Дивитимемося на зорепади,
Встигнемо загадати. Помріяти.
Не допустимо гіркі зради:
Якщо вгору, то тільки разом по хмарах бігати.
Будемо ми разом зростати,
Множитимемо щастя й любов.
Наші серця горітимуть і не згасатимуть,
Щоб медово було нам знову і знов.
Нумо зробимо щось велике,
Аби лунало це навіки.
Нумо кохатимемо іще сильніше!
Правда, ми це зуміли б?
Софія Дмитрієва
