Казка

Прийшла пора уже лягати спати
закрила очі й рину в світ думок
думки, вони як лебеді крилаті
мене відносять в світ нічних казок
тут феї, що злітають вверх до неба
дракони, що загрозливо ричать
а я стою хоч далі іти треба
не можу від них погляд відірвать
внизу русалки, їх хвости сіяють
наввипередки з хвилями пливуть
вони руками радісно махають
запрошують у гості зазирнуть
веселка в небі кольорами грає
а я іду до замку між дерев
і раптом мимо птиця пролітає
яскрава і горить уся вогнем
навколо дивні квіти розквітають
і їх збирає дівчина-весна
метелики великі тут літають
– привіт, – мені всміхнулася вона
а далі… далі скелі і тумани
й хатинка що на курячих ногах
і я іду одна під небесами
це місце викликає тільки страх
помітно вдалині якогось змія
і бабу що на ступі проліта
не хочу тут зустріти лиходія
йду швидше, а в реальності світа
ну от і все, я підійшла до замку
торкнулася рукою до дверей
прокинулась, привіт сказала ранку
і повернулась в світ нових ідей
Анна Ходіс