Казка про Бога і Україну.

Бог ділил між людьми землю. Кожному народу.
Мову кожному давав, шоб тримались роду.
Дав китайцям вузькі очі і степи широкі.
Рис їм видав, нехай плодяться щодня і щороку.
Афріканцям – темношкірим континента видав.
Хай ті самі собі ділять між родами й видами.
Наділив він вікінгів землями на півночі.
Індіанцям землю дав родючу на овочі.
Туркам дав тепленьку землю, ще із теплим морем.
Італійцям – чобіт видав, під ласкавим сонцем.
Англічанам – цілий острів виділив великий,
Мексиканців поселив на захід, на дикій.
Довго землю Бог ділив, Роздавав і мови.
Озирнувся – тут Козак підходить до нього.
Бог питає – "Ти чому так пізно явився?
Я вже землю всім роздав. Ти вже забарився"
Засмутився наш Козак, але всеж промовив:
"Дай нам землю, Боже наш. Землю для любові!
Ми її плекати будем, Обробляти. Сіяти.
Захищати землю будем від усякой погані.
Будем щиро ми молитись, і церкви збудуєм.
Діточок ростити будем в достатку й любові."
"Добре." – каже Бог йому – "Буде вам земелька.
Ту земельку я для себе залишив стихенька.
Там і річки і долини, і ліса, і море.
Бережіть її й вкривайте від всякого горя.
Мову теж я вам віддам, ту що сам говорю.
Діточок своїх навчайте говорить зі мною."
Уклонився Козаченько. Ушанував Бога.
Стали жити українці, хоч мали тривоги.
Божу землю всяка нечість сплюндрувати хоче.
Та Козак її боронить щодня і щоночі.
***ТютюнкоТ*** 18,09,2022
Тютюнко Тетяна