Ніч, туман, і хвиль тихе шепотіння,
Каліпсо пливе, мов тінь у сновидінні.
Зірки тьмяніють, на небі дим сідає,
Доля корабля з сумом споглядає.
Віль тримає лист, любовний, ніжний,
Сигарета тліє, погляд його грізний.
"Гурлі, люба моя," — пише він останні рядки,
"Моя любов до тебе — як хвилі ці швидкі.
Відправлю ці слова з останнім нашим криком,
Морськії боги стануть свідками лиха.
Ти знай, моя кохана, в серці моєму місце
Завжди буде для тебе, і ти там лідер.
Якщо загине Каліпсо у хвилях океану,
Знай, що твоє ім’я я шепотів до краю.
Любов моя — як шторм, безмежна і сильна,
Моя душа з тобою, як ніч буде темна."
Хвиля здійнялась, потопивши палубу та мачти,
Корабель зник у водах, з моряками наче.
Від листа любовного лишилась тільки тінь,
Але Гурлі відчула — Віль завжди поруч з нею, як ніч.
Тьмяний Багнет
