Камінь

(Притча про камінь і воду)

Він каменем був, ним і залишився.
Він водою був та витік весь.
Підтопив і камінь надломився.
Водою витік і каменем цілим не лишився.

Вода бігла потоками й грунтами,
Ковтаючи чужі куски води.
Та з сонцем до небес пішла,
А потім об камінь розбиваючись упала.

Стаючи невіданим й новим,
Забутим тілом увязненим в землі.
А камінь не старіючи лежав
Про втрачену частину нагадав

Та підлій тій воді він пробачав.
Вона ж молила воскресити
Та той просто у відповідь мовчав
З себе роки водою палою змивав.

Та через сотні сонць,
Пригорнувшись до грунтів,
Просто заліз під них
І ще вічність там сивів.

У спокої та темноті мовчав.
І сльози всіх всім пробачав.
Тарас Четербух