капіляр

я так хочу бути твоєю.
до кінчиків пальців,
до капілярів в руці.
страшний кожен крок,
кожна думка про завтра,
чи напишеш ти ще слово?
мій сонячний кролик,
мій сонячний заєць.
освітив голову ясніше,
ніж той хто клявся любити до скону.
я знала що кинути буде не важко –
колишні мрії тримали позаду.
ти не кажеш голосно
ти тільки спостерігаєш
так іздалеку чи я ще досі сміюсь,
а потім підходиш та
занурюєш руки до талії
і чекаєш на сміх і на запит про стоп.
кажеш ніколи не зупинюсь
буду постійно
так хочу вірити в це, але ж це дарма
все закінчиться рано чи пізно як біла полоса
але ти це світло, не розділ життя.
люблю тебе більше ніж що на землі
бо ти це не запит
це дар
це мій дім
будь ласка пиши
кажи що єдина
будь що будь ласка
тільки не йди
я так не хочу тягнутись донизу
і знати що стіна моя єдина підтримка
розділи сигарету, дорогу чи шлях
я віддам все останнє
попрошу тільки страх
забрати мій той
що сидить в глибині
і знає як сильніше люблю так больніше буде йти.

Трапляється