Кацап

Кацап приперся в нашу хату —
З бородою, з мордою п’янчука,
Замість хліба — міна в лантуху,
А замість правди — сморід і туга.

З очей у нього — вата й злість,
На грудях — «Z», в душі — корість.
Каже: “Брат!” — та несе багнет,
І у кишені — вкрадений хрест.

Стоїть у полі, сиче, як гад:
— То все НАТО винне, то ЄС — в нас спад!
А сам у коморі хліб мій їсть,
Ще й кричить: “Вас не існує! Брись!”

Але в землі ця нечисть гниє,
Бо українська куля — не минає.
І кожен цвях у труну — як грім:
Кацап, вертайсь у свій Мордор-дім.

Бо тут не північ, не тайга —
Тут не лякаєш серця козака.
Ми не раби і не слуги Кремля —
Ми Україна. І в нас —своя земля!