Туман приліг спочити на долину,
Та сонця бризки впали на траву,
Торкав промінчик кожну стебелину
І вигравав мелодію свою.
Дзвенів дзвіночок кришталевий,
Шуміла тихо-тихо осока,
Тремтів від вітру пагінець зелений,
Бо ще була на нім рясна роса.
Здіймалось сонце в небо вище й вище,
На землю слало все своє тепло,
А пустотливий вітер собі свище,
Додолу гне тихцем дрібне зело.
Виспівує ромашка білосніжна,
Червоний мак на вітрі тріпотить,
Красується волошка дивовижна,
Квіткова пісня вдалечінь летить.
Але пора вже сонечку сідати,
Прощатися з землею йому час,
Чудну мелодію свою дограти
Для нас воно зуміє ще не раз.
І задзвенить дзвіночок кришталевий,
Заграє на траві дзвінка роса,
Зашепотить рум’янок золочений,
Немов оркестр, звучатиме Земля.
Вікарук Ліля
