кип’ятком

кип‘ятком я заливала,
каву ніжно розчиняла
і тобі я довіряла
уночі…

тіні гралися над нами,
як кавові гущі-гами,
нас заплутали думками
почуттів…

як сходило сонце раннє
і вода текла у ванній,
я відчула щось прощальне
в каві тій…

ти всміхнувся так лукаво,
і тоді вже знала кава,
що немає цукру грама
в нас на дні…

в гіркоті я не стерпаю,
бо прощаю й не чекаю,
я поставила вже чаю
не тобі.

не вернеш мене руками,
обпікаючись губами,
може ти і є для кави,
а я – …
ні.

(08/08/2021 – Тернопіль, вул. Транспортна)
Olivia Home