Клеопатра

Вона не була зі слабких,
богами обдарована красою.
П’янке вино пили з губ її терпких.
Кров жертв лилася рікою!
Цариця хитрощів й спокуси,
в покорі не схилялася нізащо!
Їй краще зустріти смерть від смертельного укусу,
ніж впасти перед завойовником. От тоді пропаща!
Гнів її здіймається грозою —
все змете на своїм шляху.
Кохання пронеслось кривавою війною,
любощами веде гру свою.
О, Клеопатро! Не зітре час про тебе спомин,
історія запише твою долю.
І десь у часі почується відгомін
про твою вдачу, про любов до волі.
Як ти губила чарами фараонів,
самого Цезаря з розуму звела!
Вже й сивина торкнулась його скронь,
а ти його в кохання повела…
А полководець Марк! Як ти його любила?
Зачарувала сміливістю й жагою.
Царицею до нього виходила,
та жінкою манила за собою.
І хай хтось скаже, хай осудить твої дії,
не кожен твою душу зрозуміє.
У тебе були свої любовні мрії,
що в серці їх таїла.
А були все не ті, не торкалися душі.
Хіба що втамувати спрагу тіла.
В житті коханими були два мужі:
Юлій Цезар і Марк Антоній. До них ти летіла!
І навіть в смерті віднайшла гординю:
перед Октавіаном голову не схилила!
Ця жінка вміє добиватись свого щастя,
та ворогам поневолити її не вдасться!
Вслід за Антонієм полинула до річки Стікс,
бачив дух її лише Великий Сфінкс.
Змія обплела її мертве тіло,
а душа назустріч богу Ра летіла!
Історія донесе ім’я — Клеопатра!
Заради неї життя віддати варто…
25.07.2022
Мотря Рутенія Черлена