Мине сто років. Відболить.
І захрещатиться барвінком.
Сто смутків в вирій відлетить,
Відголосивши на причілку.
Там, за зірками, там, де ви,
Напевно, тихе тепле літо
Торкніться білими крильми
Тих нас, що ще на цьому світі.
Тут ще ятриться і пече,
І захлинається печаллю
Барвінкова сльоза клечальна.
Сто років не минуло ще…
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
