клятба́

чийсь син
і чийсь отeць
і чийсь коханий
занурив руки в кров
в осю війну
і аж до неба крик за ним пішов
невідворОтньогОстрою косою

не вЕрнеш,
каїн,
Отчу ти любов
нічим не змиєш з рук
гріх цей паганий

стули повІки свОйї ти
навік
звєзда полЫнь
вже знайдена
тобою

обИ тобІ не ввІдіти веснИ
бодАй ти не вернЕш до свОйїх дІти
навсЕ
тут бУдеш
пророснУтий
в глИні гнИти
межИ корІння трАв
із зАпахом вкраЇн