Тримаю у руках я "Кобзаря".
До строків дуже пильно припадаю.
Один рядочок.., другий і сльоза
В очах моїх від смутку застигає.
Нічого не змінилось, іще ні.
Як і раніше біль скрізь пробиває.
Втекли роки від юності мої,
Не можу прочитати, закриваю.
Блукає український смуток:
Від ляхів, м_скалів та всіх шакалів.
Духовність роду прибиває, душить –
Проклята сарана, навала.
Наввипередки, хто скоріше, перший!
Ярмо накине, як чавунну шапку.
Ні словом більше, а ні словом менше!
Від Бога наше місце – КРАПКА!
Шевченко, ти наш батько, наш учитель!
Ти бачиш, як ми бродимо по колу.
Ми віримо в чудесне, бо, як діти.
Черговий раунд виборів і знову…
Чи, як Мойсею треба років сорок!?
У відчаї пустельному ходити!
Та Господь зглянеться, він зніме морок!
Він нас обрав, ми любі його діти!
ND♥️
Надія Холод
