Кого ховаєш може ти вночі?
Кому у сни себе вплітаєш?
Осіннє листя, журавлів ключі,
Відсутність літа, але все одно чекаєш…
Кого з обіймами одна чатуєш?
Кому розказуєш про біль душі?
У серці рани справно полікуєш,
Круті у нашій долі віражі…
Кого на каву зранку ти позвеш?
Кому нашепчеш мрії на світанку?
Солодкі миті щастя таємницю збережеш,
На вдачу подаруєш кави філіжанку…
Кого на чай вечірній приведеш?
Кому повідаєш про денні злети?
Для когось ти назавжди пропадеш,
Для когось станеш вічним амулетом…
Кого покинеш, може назавжди?
Кого чекатимеш в житті щомиті?
Незримі кроки – там заховані сліди,
Осінні почуття палають в оксамиті…
Ярослав Рудан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
