Кожне життя гірчило, кожне й цвіло

напевно, що немає в цьому світі людини
котра б хоч раз по гострому лезу не йшла
є в природі прірви, гори, яри та долини
ну, як би вона мимо них пройшла

думаю, що немає серед нас також й тих
хто б ніколи та ні в чому щасливим не був
щастя - сукупність моментів великих і малих
хтось остаточно цього ще не збагнув

кожне життя колись гірчило, кожне й цвіло
ніхто - не виняток... Було в нас і те, і інше
то квітла в душі весна, то снігами її замело
бувало, жилось весело, бувало, й сумніше

людина має особистий спектр почуттів
звучать ті ж самі сім нот, але в кожного - свої
по-різному насичена гама душевних кольорів
у когось переважають яскраві, в інших - бліді

там, де зринають гострі й порожні слова
ніщо не говорить про ласку, повагу, любов
а в декого від гармонії аж крутиться голова
сумісні плани та зустрічі знову й знов

є індивідуальний, граничний поріг болю
власна глибина розчарувань та втрат
мрії, поняття про сім'ю й надії на долю
особистістно-людський вирішальний старт

пишеться реальне життя, а не його чорновик
радість і журба дають свої відчуття в серце
хтось вірно обрав шлях, а хтось зайшов у тупик
кожен тримає в руках доленосне весельце

дехто зовсім випадково сів не у свій вагон
не судилося... Дороги розійшлися нарізно
непривітним, холодним виглядав той перон
на якому востаннє прощалися слізно

та як би там не було, нам світить ясне сонечко
велика буря має, як початок, так і кінець
час уміло просіває всіх через ситечко
не з кожною людиною варто йти під вінець

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко