Колись давно

Колись давно

Колись давно прийшла до нас війна ,
Страшна , безглузда і сувора .
У двері не постукала вона ,
Прийшла як злодій , наче пошесть .

Ми захворіли , бо не мали сил ,
Бо не чекали , підлого підступу.
І в місяць Лютий , закипіла наша ЛЮТЬ –
Протиотрута від нашестя згуби .

І заспівали дружньо кобзарі ,
Заграли сурми , вдарили цимбали !
І воїни повстали , як один ,
На захист України – рідної Держави .

Вже третій рік , гуляє сатана .
І десять літ , як спокою немає ,
Від людожерів із гнилих боліт ,
Ординської , московської навали.

Летять ракети і "шахедів" рій ,
І натовп неживих зі сходу.
І кожен день , наче останній день.
І кожна мить , наче останній подих.

І не війна зробила з нас людей .
Бути людиною , то є найвища цінність !
І серце чисте , що від Бога є ,
І Воля , що дарує міцність.

І все , що сталося , колись мине .
І в пам’яті залишаться герої .
І до історії долучаться святі ,
Святі , що здобували Перемогу !
25.02.2024

Лях Сергій