Колись я напишу тобі листа,
Хай люди кажуть, що так швидко не буває.
Ти не боїшся відкривати почуття,
І ніби років сто тебе я знаю.
Скажи мені,ну звідки ти прийшов
В той час, коли було це необхідно,
До мого серця ключик віднайшов,
А я кричала, що кохати не потрібно?
І я боялась так тебе кохати,
Бо в серці моїм біль ще не минув.
Дивлюсь на тебе і продовжую брехати,
Хоча в твоїх очах давно тону…!
З тобою подих ніби завмирає,
Я, наче пташка у руках твоїх тремчу,
Боюсь зізнатись в тому, що кохаю
І що за обрії з тобою полечу.
А я кохаю, справді,я кохаю,
Так, ніби вперше і до цього не було!
Про все на світі я з тобою забуваю,
Щастя блукало, але нас знайшло…
Карина Шевченко