Колись в житті проходить злива,
Колись – цвітіння гарних днів…
Бува, що смерть для нас манлива,
Але й на серці сто вогнів.
Часом здається, що втомились,
Часом, що маємо купу сил.
У деяких серця вже льодом вкрились,
А в деяких з’явилася пара крил.
Колись хочеться все забути й впасти,
Колись – заснувати найкращий проект.
Багато хто з нас не шукає контрасти,
Натомість – бачить лиш сірий проспект.
Часом ми всі не знаємо, що маємо
І від чого відмовляємось у житті.
Чіпляємося за гарні ноти і долаємо
Або щодня усихаємо у самозабутті…
Хавжу Марія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
